Греко-католицька громада
Найдавніші відомості про церкву в с. Поздимир відносяться до 1564р. Церква згоріла під час нападу татарських орд. У лютому 1990р в селі була створена організація Народного Руху України, члени якої ініціювали відбудову каплички на місці згорілої церкви, а також взяли активну участь у цьому процесі.У відновленні каплички заслуга також Слуки Федора , та інших парафіян.
Наступна дерев*яна церква була збудована у 1754р , як свідчив напис на бантині. Це була тризрубна однобанна будівля. Зараз на цьому місці стоїть хрест, де освячують воду і паску.
В 1772рСокальський деканат з 23 парохіями приєднаний до Перемиської єпархії ( досі належав до Белзько- Холмської) . До Яструбецької парохії у кінці XVIII -поч.XIX ст. входили села: Яструбичі, Волсвин, Поздимир і Бендюга. Це свідчить , що в той час мала велику базу, можливості і високий професійний рівень священників.
Броніслав Сокальський у своїй книзі «Повіт Сокальський»( 1899р) писав: « В старинній церкві Поздимира є дуже старий іконостас, бронзовий свічник дуже гарної роботи, та копія образу Чудотворної ікони Божої Матері Пресвятої Діви Марії Сокальської».
У 1903р громада вирішила збудувати нову церкву. Архітектор Ян Смелька у 1907 р на місці старої спорудив існуючу муровану , хрещату в плані одноверху церкву. Мурував Франц Рисакович. У 1909р її розписав маляр Йосиф Дугоборський. 13 червня 1909р її освятив єпископ Кир Константин Чехович. Служив у храмі о. Іван Матвіяс.
Для увіковічнення цієї події всередині церкви на стіні справа прикріплена меморіальна табличка з написом: « За Папи Римського Пія Х , за цісаря Австрії Франца Йосифа І в році 1907 збудовано цей храм складками, упродажнено 15 моргів громадського лісу і великодійним датком благородного патрона громадянина Тадея Дідушицького , за старанєм о. Івана Матвіяса пароха Яструбич, Максима Шеремети провізора і Василя Мочульського начальника громади. Мурував Франц Рисакевич з синами. Малював Йосиф Дугоборський, а дня 13 червня 1909р освятив єпископ Кир Йосиф Чехович»
У 1962р церкву закрили. Тривалий час приміщення використовувалось як склад- архів радгоспу.
Через 26 років двері храму знову відкрилися. Велика заслуга в цьому жителів села, які неодноразово їздили в Москву з проханням про відкриття церкви. Це Г. П. Шевчук та Г.М.Хімко.Велику активність в цьому виявила і П.Климчук. 13 грудня 1991 року громада села отримала свідоцтво №680/246 реєстрації релігійної громади Української греко-католицької церкви.
Плин життя непідвладний людині. Вона приходить на світ з Благословення Божого, живе, творить і відходить в небуття. Та людська пам'ять зберігає імена тих, хто найбільше приклався до утвердження високої духовності в душах наших односельчан.
З 1749 о. Петро
З 1762 о. Іван Шанковський , о. Василій Козловський і о. Іпполит Годзійовський(ЧСВВ з монастиря с.Волсвин)
З 1780 о. Одіонізій Берустинський (ЧСВВ з монастиря с.Волсвин)
З 1823 о. Григорій Дашкевич, о. Степан Левицький
З 1828-1859 о. Василь Щавінський, о. Йосиф Гащин
З 1860-1897 о. Назарій-Мартин Кашакевич, о. Миколай Федаш
З 1898-1939 о. Іван Матвіяс. У 1909р. відзначений "Крилашанськими нагородами".
З 1939-1946 о. Остап (Стах) Шафран
З 1946-1948 о. Демцьо (з Радванець)
З 1948-1982 о. Володимир Попіль
У 1962р. церкву закрили. Громаду обслуговували священники:
З 1962-1982 о. Володимир Попіль
З 1982-1984 о. Любомир Бурбело
З 1984-1987 о. Петро Приймак
З 1962-1988 о. Мар'ян
З 1987 о. Володимир Микитюк
