Греко-католицька громада

      Найдавніші відомості про церкву в с. Поздимир  відносяться до 1564р. Церква  згоріла під час нападу татарських орд. У лютому 1990р в селі  була створена організація Народного Руху України, члени якої ініціювали  відбудову каплички на місці згорілої церкви, а також  взяли активну участь у цьому процесі.У   відновленні  каплички  заслуга  також  Слуки Федора , та інших парафіян.

      Наступна дерев*яна  церква була збудована у 1754р , як свідчив напис на бантині. Це була тризрубна однобанна будівля. Зараз на цьому місці стоїть хрест,  де освячують воду і паску.

 В 1772рСокальський деканат з 23 парохіями  приєднаний до Перемиської  єпархії ( досі належав до Белзько- Холмської) . До Яструбецької  парохії  у кінці XVIII  -поч.XIX ст. входили села:  Яструбичі, Волсвин, Поздимир і Бендюга. Це свідчить , що в той час мала велику базу, можливості і високий професійний рівень священників.

       Броніслав Сокальський у своїй книзі «Повіт Сокальський»( 1899р) писав: « В старинній церкві  Поздимира є дуже старий іконостас, бронзовий свічник дуже гарної роботи, та копія образу Чудотворної  ікони  Божої  Матері  Пресвятої  Діви  Марії  Сокальської».

          У 1903р громада вирішила збудувати нову церкву. Архітектор  Ян  Смелька  у 1907 р на місці старої спорудив  існуючу  муровану , хрещату  в плані  одноверху церкву. Мурував  Франц  Рисакович. У 1909р її розписав  маляр  Йосиф  Дугоборський. 13 червня 1909р її освятив єпископ Кир  Константин Чехович. Служив у храмі о. Іван Матвіяс.

              Для увіковічнення цієї події  всередині церкви на стіні справа  прикріплена меморіальна табличка з написом: « За Папи Римського Пія Х , за цісаря Австрії  Франца Йосифа І в році 1907 збудовано цей храм складками, упродажнено 15 моргів громадського лісу і великодійним  датком благородного патрона громадянина  Тадея  Дідушицького , за старанєм о. Івана Матвіяса пароха Яструбич, Максима Шеремети провізора  і  Василя Мочульського  начальника громади. Мурував Франц Рисакевич з синами.  Малював Йосиф Дугоборський, а дня 13 червня 1909р освятив єпископ Кир Йосиф Чехович»

            У 1962р церкву закрили. Тривалий час приміщення використовувалось  як склад- архів радгоспу.

             Через 26 років двері храму знову відкрилися. Велика заслуга в цьому жителів села, які  неодноразово їздили в Москву з проханням про відкриття церкви. Це Г. П. Шевчук та Г.М.Хімко.Велику активність в цьому виявила і П.Климчук. 13 грудня 1991 року громада села отримала свідоцтво №680/246 реєстрації  релігійної  громади Української  греко-католицької церкви.

    Плин життя непідвладний людині. Вона приходить на світ з Благословення Божого, живе, творить і відходить в небуття. Та людська пам'ять зберігає імена тих, хто найбільше приклався до утвердження високої духовності в душах наших односельчан.

   З 1749 о. Петро

   З 1762 о. Іван Шанковський , о. Василій Козловський і о. Іпполит Годзійовський(ЧСВВ з монастиря с.Волсвин)

   З 1780 о. Одіонізій Берустинський (ЧСВВ з монастиря с.Волсвин)

   З 1823 о. Григорій Дашкевич, о. Степан Левицький

   З 1828-1859 о. Василь Щавінський, о. Йосиф Гащин

   З 1860-1897 о. Назарій-Мартин Кашакевич, о. Миколай Федаш

   З 1898-1939 о. Іван Матвіяс. У 1909р. відзначений     "Крилашанськими нагородами".

   З 1939-1946 о. Остап (Стах) Шафран

   З 1946-1948 о. Демцьо (з Радванець)

   З 1948-1982 о. Володимир Попіль

 У 1962р. церкву закрили. Громаду обслуговували священники:

   З 1962-1982 о. Володимир Попіль

   З 1982-1984 о. Любомир Бурбело

   З 1984-1987 о. Петро Приймак

   З 1962-1988 о. Мар'ян

   З 1987 о. Володимир Микитюк 

 

Логін: *

Пароль: *